Проект Концепції професійного ліцензування лікарів

Як всім Вам відомо, МОЗ опублікувало "Проект Концепції професійного ліцензування лікарів" і винесло його на громадське обговорення. Асоціація анестезіологів України не може не прийняти участь у цьому заході. Саме тому виносимо його на сторінки нашого форуму.

http://moz.gov.ua/article/public-discussions/proekt-koncepcii-profesijnogo-licenzuvannja-likariv

Полный бред! Никакой конкретики. Я так и не понял, как мне получать лицензию (высшая категория, 22 года стажа работы), как подтверждать категорию и т.д. Согласен с тем, что ПАЦ сроком 1 месяц нужно отменить. В настоящее время остаться без работы на месяц позволить себе не могу. А в противном случае не буду посещать лекции. Комиссия по лицензированию из 30 человек....А судьи кто, и кто их будет выбирать, назначать и т.д.? Супрун с Линчевским? Далее...Баллы. Ни для кого не секрет, что очень многие только регистрируются на конференции, но их не посещают. Т.е., за определенную сумму денег спокойно получу необходимое количество баллов и продлю лицензию автоматически. Сдача экзамена...Это как ЕГЭ для дебилов? Кто меня будет экзаменовать? Линчевский или Грижимальский? А зависимость лицензирования от жалоб...Какой-то дебил захочет написать отрицательный отзыв обо мне (ну...рожа моя не понравилась: так я не нарцисс, чтобы всем нравиться...) и что, не продлят лицензию: ведь механизма отстаивания моих интересов не существует в принципе - в отличие от механизма отстаивания интересов жалобщика. Прежде, чем что-то менять и менять так кардинально, нужно подумать и обеспечить материально и морально эти изменения. Мои предложения?...Извольте. Аттестация врача должна проходить на рабочем месте. Категория или статус (специалист, старший спецалист, консультант, например) должны зависеть не только от стажа, а от качества выполняемой работы и навыков, котогрыми владеет врач. Например, акушер гинеколог, чтобы получить высшую категорию, должен уметь: принять роды в головном и ягодичном предлежании, выполнить кесарево сечение, тубэктомию, НАМ, ЭМ с перевязкой подвздошных сосудов. Если не может, высшую категорию или статус консультанта не получает. В анестезиологии...ну сами понимаете. Курсы. Нужны. Обязательно. Но не месяц, а 3-5 дней максимум для овладения новыми навыками. Например, бронхоскопией или УЗ-навигацией. Конгрессы, доклады? Нужны. Обязательно. Только есть огромные опасения, что начнется писанина докладов ради баллов (да оно уже так есть), поэтому нужна жесткая премодерация. Правда тут опять вопрос...А кто это будет делать. и будут ли делать вообще? Последний БУС яркий тому пример, к сожалению...Еще один вопрос....куда девать вновь созданную обучающую структуру? Тут я думаю проще....Туда же, куда и основательницу...Профессоров станет меньше: не беда. Все. Написал много. Мысли есть. Готов к диалогу. Было бы только с кем

Після знайомства з проектом «Концепції професійного ліцензування лікарів» пропоную для обговорення ряд тез:
1. Аргументи що надані стосовно низької якості медичної допомоги в Україні виглядають непереконливо. Думаю, що вона відповідає існуючим витратам держави і населення на медицину.
2. Основними причинами недостатньої якості медичної допомоги вважаю: 1) недостатнє фінансування медичних навчальних і клінічних закладів; 2) як наслідок - відсутність можливості застосування якісних, сучасних і визнаних в світі методів діагностики, лікування, медичного обладнання і лікарських засобів; 3) недостатній рівень професійних знань у багатьох лікарів; 4) неякісне теорітичне і практичне викладання медицини на етапі додипломної і післядипломної освіти; 5) відсутність адекватної системи оцінки і ліцензування лікарів; 6) відсутність сучасної системи післядипломного підвищення кваліфікації лікарів; 7) відсутність адекватної системи оцінки якості медичної допомоги; 8. відсутність адекватної системи відповідальності лікарів за якість лікування у зв’язку з відсутністю страхової медицини; 9) відсутність адекватної матеріальної і моральної мотивації для підвищення знань і кваліфікації лікарів.
3. Введення системи ліцензування лікарів потребує роз’яснення які права і матеріальні стимули отримає ліцензований лікар на відміну від неліцензованого. Ліцензування для лікаря має бути безкоштовним.
4. Ліцензування лікарів повинно здійснюватись в першу чергу за участі професійних асоціацій лікарів.
5. Ліцензійна рада повинна обиратись за участі професійних асоціацій лікарів, а не призначатись МОЗ. Наприклад, по 1-2 представники від кожної регіональної лікарської асоціації.
6. Щоб зацікавити лікарів у ліцензуванні необхідно суттєво підвищити їх матеріальну і моральну мотивацію після ліцензування.
7. Пропоную спочатку оголосити можливість добровільного ліцензування і запропонувати в першу чергу пройти ліцензування експертам МОЗ, викладачам вищих навчальних закладів, керівникам лікувальних закладів та іншим бажаючим лікарям. Для цього, в якості екзаменаторів запросити представників Європейських і світових професійних асоціацій.
8. Зі складу добровільно ліцензованих, за участі міжнародних експертів, лікарів можливо потім обрати ліцензійну раду для подальшого впровадження ліцензування.
9. Для післядипломної освіти надати лікарям можливість отримання знань і їх сертифікації усіма доступними способами на вибір лікаря – курси в Україні і за її межами, он-лайн навчання, стажування та інше. При цьому врахувати, що відвідання 2-3-х-денного навчального заходу в Україні на сьогоднішній день коштує лікарю від 3000-5000 грн. і більше, а за кордоном – від 1000-3000 умовних одиниць і більше.
10. Для оцінки якості медичної допомоги створити систему обов’язкового внутрішнього і зовнішнього клінічного аудиту за участі професійних лікарських асоціацій.
11. На державному рівні вирішувати питання фінансування медичних навчальних і клінічних закладів на рівні світових стандартів якісної медичної практики.

Повністю підтримую пост IAYMD.
Хотілося б, крім того, в наказі побачити джерело фінансування набору балів, необхідних для ліцензування. Простіше кажучи - хто буде оплачувати це задоволення? Знову зі своєї кишені платити за участь в ТУ чи конгресах?